Два газові диски навколо білого карлика мертвого ядра зірки, подібної до Сонця. Фото: Reuters
Астрономи виявили білого карлика з незвичайною системою планетних уламків. Навколо зорі розташовані два окремі кільця, що могли сформуватися із залишків скелястих тіл. Відкриття може дати уявлення про те, що відбуватиметься із Сонячною системою після перетворення Сонця на білого карлика.
Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на Reuters.
Реклама
Яку незвичайну зорю знайшли астрономи
Виявлений білий карлик отримав назву J1328−1450. Він розташований у Чумацькому Шляху, у сузір’ї Діви, приблизно за 1600 світлових років від Землі. Спостереження за ним провели за допомогою телескопа Very Large Telescope Європейської південної обсерваторії, розташованого в Чилі.
Головна особливість цієї системи — диск із планетних уламків, який складається з двох окремих кілець. Раніше астрономи виявили 21 білого карлика, оточеного планетними уламками, однак у всіх цих випадках спостерігали лише один диск, а не два кільця.
Дослідники припускають, що незвичайна структура могла сформуватися за участю двох скелястих тіл, яким вдалося пережити бурхливе перетворення зорі. Один з авторів дослідження, астроном Феліпе Лагос-Вільчес із Технічного університету імені Федеріко Санта-Марія в Чилі, пояснив, яке значення має це спостереження для розуміння еволюції планетних систем:
Читайте також:
“Це також підтверджує припущення, що скелясті планетні тіла можуть пережити перетворення зорі на білого карлика”.
Маса J1328−1450 становить приблизно 47% маси Сонця, а її діаметр майже дорівнює діаметру Землі.
Як утворилися два кільця навколо білого карлика
За припущеннями дослідників, скелясті тіла, які залишилися біля білого карлика, можуть бути уламками більших планет, що зазнали значного руйнування. Коли зоря розширилася до червоного гіганта, найближчі до неї планети були поглинуті, тоді як деякі віддаленіші об’єкти змогли вціліти.
Згодом під дією гравітації частина скелястих тіл перейшла на витягнуті орбіти, які наблизили їх до білого карлика. Лагос-Вільчес пояснив, що планетна система не зникла повністю, а її окремі складові продовжили існувати:
“Планетна система не зникла повністю. Деякі скелясті тіла під дією гравітації перейшли на витягнуті орбіти, які наблизили їх до білого карлика”.
Об’єкти, які підійшли надто близько до зорі, були розірвані її гравітацією. Їхня речовина утворила диск із пилу та газу. Водночас два відносно великі скелясті тіла, ймовірно, вціліли всередині нього. Їхня присутність може пояснювати появу двох концентричних кілець.
На відмінності між кільцями вказує і їхній хімічний склад. За словами Лагоса-Вільчеса, у зовнішньому кільці значно менше магнію, ніж у внутрішньому. Це може свідчити про те, що вони утворилися з різних початкових тіл або з різних шарів одного скелястого тіла.
Що відкриття говорить про майбутнє Сонячної системи
Приблизно через 5 мільярдів років Сонце також перетвориться на червоного гіганта, а згодом стане білим карликом. Цей процес матиме значні наслідки для планет нашої системи, насамперед для тих, що розташовані ближче до зорі.
За прогнозами, Меркурій і Венера будуть поглинуті Сонцем у міру його розширення. Водночас серед учених досі немає одностайної думки щодо того, чи спіткає така сама доля Землю. Натомість зовнішні планети, зокрема Юпітер і Сатурн, а також інші віддаленіші тіла матимуть значно більше шансів вижити.
Астроном Феліпе Лагос-Вільчес розповів, яких змін очікують у Сонячній системі під час еволюції нашої зорі:
“Це матиме драматичні наслідки для внутрішньої частини Сонячної системи. Очікується, що Меркурій і Венера будуть поглинуті Сонцем, яке розширюватиметься. Водночас серед учених досі немає одностайної думки щодо того, чи спіткає така сама доля Землю. Зовнішні планети — Юпітер, Сатурн та інші віддаленіші тіла — матимуть значно більше шансів вижити”.
Після перетворення Сонця на білого карлика вцілілі залишки планет, супутники та астероїди також можуть наблизитися до нього настільки, що будуть розірвані гравітаційними силами.
За словами Лагоса-Вільчеса, виявлена система може бути прикладом одного з можливих сценаріїв розвитку нашої планетної системи в далекому майбутньому:
“Тому диск уламків, подібний до того, що оточує J1328−1450, може бути одним із можливих сценаріїв розвитку нашої власної планетної системи в далекому майбутньому”.
Новини.LIVE інформували, що у ніч на 12 листопада 2026 року досягнуть піку Північні Тауриди — метеорний потік, відомий яскравими болідами. Під час його максимальної активності можна буде побачити близько п’яти метеорів на годину, а темне небо без яскравого місячного світла сприятиме спостереженням. Наступними помітними зорепадами стануть Леоніди з піком 17–18 листопада та Гемініди, максимум яких очікується 13–14 грудня.
Новини.LIVE писали, що науковці Вашингтонського університету створили комп’ютерну модель Землі, у якій повністю виключили вплив живих організмів. Вона відтворює хімічні процеси всередині планети та в її атмосфері протягом 5 млрд років, допомагаючи визначити, які речовини можуть виникати без участі життя. Розробка має допомогти астрономам відрізняти можливі ознаки позаземного життя на екзопланетах від звичайних геологічних процесів.