Медузи. Фото: кадр з відео/YouTube
Медузи, які розвивалися в космосі, після повернення на Землю значно частіше мали порушення рухів, хоча зовні майже не відрізнялися від звичайних особин. Це з’ясували під час експерименту NASA, коли близько 2500 медуз відправили на орбіту, щоб дослідити вплив невагомості на формування нервової системи.
Про результати незвичного космічного дослідження пише редакція Новини.LIVE з посиланням на Futura Sciences.
Реклама
Що сталося з медузами після польоту в космос
Найпомітніші зміни вчені виявили не в зовнішності тварин, а в їхній здатності плавати. Серед молодих медуз, які розвивалися в умовах мікрогравітації, порушення ритмічних скорочень тіла спостерігали у 18,3% особин. У контрольній групі на Землі цей показник становив лише 2,9%.
Отже, медузи з космічної групи демонстрували відхилення приблизно у 6,3 раза частіше. При цьому їхня загальна будова залишалася майже незмінною, а кількість щупалець була порівнянною з особинами, вирощеними на Землі.
Експеримент проводили ще в червні 1991 року під час місії STS-40, відомої як Spacelab Life Sciences-1. Космічний шатл “Колумбія” вирушив на орбіту 5 червня та повернувся 14 червня. Результати дослідження згодом опублікували в науковому журналі Advances in Space Research у 1994 році.
Читайте також:
Науковою роботою керувала біологиня Дороті Спангенберг зі Східної Вірджинської медичної школи. Для спостережень обрали місячних медуз Aurelia aurita, які мають відносно просту нервову систему, але здатні відчувати силу тяжіння та орієнтуватися у воді.
На орбіту тварин доставили на ранніх стадіях розвитку, зокрема у формі поліпів. За допомогою йоду та препаратів, пов’язаних із тироксином, дослідники стимулювали їхнє перетворення на молодих медуз. Паралельно на Землі розвивалися контрольні групи для порівняння результатів.
З’ясувалося, що медузи здатні проходити важливі етапи розвитку навіть у мікрогравітації. Деякі поліпи перетворювалися на молодих особин без звичайної стимуляції, що могло бути пов’язано зі змінами вироблення або накопичення певного гормону. Однак точну причину цього явища науковці не встановили.
Чому медузи втратили звичну координацію рухів
Для орієнтації у просторі медузи використовують спеціальні органи чуття — ропалії. Усередині них містяться крихітні мінеральні утворення, які називаються статолітами. Вони реагують на силу тяжіння та допомагають нервовій системі визначати положення тіла.
Подібний механізм існує і в людей. У внутрішньому вусі розташовані мікроскопічні кристали, які беруть участь у сприйнятті гравітації та прискорення, допомагаючи підтримувати рівновагу.
Після космічного польоту дослідники виявили у деяких медуз зміни кількості статолітів. Це дало підстави припустити, що відсутність звичайного гравітаційного впливу могла позначитися на розвитку або роботі органів чуття.
Водночас порушення плавання могли виникнути й через зміни нервово-м’язової координації. Однозначно встановити, який саме механізм спричинив відхилення, вченим не вдалося.
Результати експерименту мають значення і для досліджень впливу космічних польотів на людину. Після повернення з орбіти астронавти іноді відчувають дезорієнтацію та тимчасові проблеми з рівновагою, поки організм повторно пристосовується до земної гравітації.
Однак дослід із медузами не доводить, що люди, які народилися б або виросли в космосі, обов’язково мали б аналогічні порушення. Людська нервова система значно складніша, тому переносити результати безпосередньо на людей не можна.
Раніше Новини.LIVE писали, що марсохід NASA Perseverance за п’ять із половиною років подолав 45,22 км поверхнею Червоної планети, встановивши новий рекорд дальності пересування серед апаратів на інших небесних тілах. Значну роль у цьому досягненні відіграла автономна навігація, завдяки якій ровер самостійно пройшов понад 90% маршруту.
Також Новини.LIVE розповідали, що на Мадагаскарі розташований давній геологічний масив, породи якого за своїм типом відповідають матеріалу місячної кори. NASA показало знімок цього світлого утворення площею приблизно 100 квадратних кілометрів і віком понад 600 мільйонів років. Вивчення таких порід дає науковцям змогу краще зрозуміти геологічну будову поверхні Місяця.