Партнер абсолютного зла. Чому Микола Лагун не опиняється під санкціями попри пряму співпрацю з російськими топ-посадовцями

У переліку олігархів, які потрапили минулого тижня під санкції РНБО за відмивання коштів та співпрацю з росією, не вистачає одного прізвища. Це колишній власник “Дельта банку” Микола Лагун, який винен українській державі та кредиторам понад 53 млрд грн. і нині переховується від правосуддя у Відні. Він повністю підпадає під критерії, озвучені Президентом Володимиром Зеленським минулого тижня щодо інших підсанкційних осіб. Ба більше, один із його безпосередніх партнерів – голова Російського фонду прямих інвестицій Кіріл Дмітрієв – ймовірно буде серед переговірників щодо досягнення миру в Україні. Історія їхньої взаємодії – ще один привід внести Лагуна в санкційні списки якомога швидше.

Про це повідомляє видання Коротко Про.

Санкції пройшли повз

Наприкінці минулого тижня Рада національної безпеки і оборони запровадила санкції проти низки найбільших підприємців України, серед яких пʼятий президент Петро Порошенко, власник Ferrexpo та колишній власник банку “Фінанси і Кредит” Костянтин Жеваго, екс-власники Приватбанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов, а також кум путіна Віктор Медведчук, якого обміняли в росію ще у вересні 2022 року. Коментуючи це рішення, президент Володимир Зеленський сказав: “кожен, хто знищував національну безпеку України та допомагав Росії, – кожен повинен відповідати”.

Увагу активної громадськості привернуло накладення санкцій на Порошенка, в чому побачили елементи політичного протистояння. Натомість рішення щодо Ігоря Коломойського (перебуває в СІЗО в Україні) і Геннадія Боголюбова (виїхав обманним шляхом в Австрію) широко не коментувалось, оскільки загалом відомо, що колишнього приватівця звинувачують у легалізації коштів та заволодінні чужим майном. “Мільярди, які були зароблені фактично продажем України, українських інтересів, української безпеки, повинні бути заблоковані й повинні працювати на захист України та українців”, – підкреслив глава держави.

Примітно, що, попри співставні, а за деякими епізодами навіть більші збитки, яких завдав державі екс-власник Дельта Банку Микола Лагун, “банкір №2” за розміром збанкрутілої фінустанови після Коломойського, – його прізвище у публічних санкційних списках не зʼявилось.

За характеристикою “мільярди, які були зароблені фактично продажем України”, а також “кожен, хто знищував національну безпеку України та допомагав Росії” Микола Лагун точно відповідає санкційним критеріям.

По-перше, як відомо, він не лише активно працював з росією у минулому, але й продовжує мати бізнес в Криму, зареєстрований за російськими законами. Йдеться про ТОВ “Південнобережний холдінг” та “Південнобережний холдінг-1”. Перший володіє ТОВ “ЖК Сонячний”, а другий – ПП “У Нікітських воріт” (ресторанний комплекс), обидві позиції – це компанії в окупованому Криму, в Ялті. Крім того, Лагун через підставних осіб володіє в Криму сільськогосподарським виробничим кооперативом “Черноречье” та близько 1000 га землі, які здає в оренду сільгосппідприємству ТОВ “Севастопольский”. А зареєстрована на його підставну особу кіпрська компанія Christex Enterprises Limited – до недавнього часу була мажоритарним акціонером ялтинських ТОВ “Зодіак-Центр” та “Титан-Енерго-Юг”, які володіють частиною пляжної інфраструктури в Ялті.

По-друге, він також виводив через офшори мільярди рефінансування за рахунок коштів платників податків. Згідно з розслідуванням одного з провідних детективних агентств «K2 Intelligence», одним із прикладів заплутаних схем Лагуна є компанія Silisten Trading Limited, зареєстрована на Британських Віргінських островах. Слідчі, які розслідують справи про банкрутство у США, стверджують, що в період активної роботи “Дельта банку” понад 1 мільярд доларів було спрямовано через сумнівні транзакції до понад 50 компаній на Кіпрі, Гонконгу, Панамі, Сейшельських островах, Великобританії та в Україні. Багато з цих компаній мали бенефіціарів, директорів чи бухгалтерів, явно пов’язаних із банком Лагуна. Наприклад, частина коштів була спрямована в українську компанію з гучною назвою «Бонні і Клайд». При цьому кілька позичальників також мали непогашені боргові зобов’язання перед самою Silisten Trading на кілька сотень мільйонів доларів.

По-третє, Лагун іще й у цинічний спосіб намагається списати з себе борги, які накопичилися перед Нацбанком, державними банками та комерційними структурами, що, за підрахунками, завдасть збитків Україні на понад $1,2 млрд. Це кошти, які можна було б використати на допомогу армії, особливо в цей непростий час. Проте вони, ймовірно, тікають крізь пальці українського правосуддя та фінансової системи через рішення судів.

З 2023 року Лагун намагається реалізувати безпрецедетний позов про власне банкрутство як фізичної особи. В заяві про власний “плачевний” фінансовий стан екс-власник Дельта Банку визнав борги на 7 млрд грн., з яких 6 млрд грн. (за іншими підрахунками – майже 12 млрд. грн.) запропонував списати, а залишок – виплачувати декілька сот років зі своєї “зарплати” у Відні на рівні 14 тис. грн. на місяць. Суди щодо визнання інших боргів Лагуна, а також щодо притягення до відповідальності інших топ-менеджерів банку – тривають. Тим часом колишня голова правління “Дельти”, і, ймовірно, мати молодших дітей Лагуна Олена Попова, проживаючи у Відні, отримала “про всяк випадок” ще й російське громадянство.

Можна припустити, що цих фактів цілком достатньо, щоб “заслужити” на місце в санкційному списку. На відміну від Порошенка чи Коломойського, які перебувають в Україні і до яких паралельно з РНБО можуть також “дотягнутися” руки українського правосуддя, Лагун перебуває у Відні, звідки повертатися очевидно не збирається. І, навіть попри те, що в онлайн-режимі являється на судові засідання, очевидно навряд чи буде виконувати судові рішення країни, з якою у нього все менше спільного. Про це свідчить хоча б той факт, що, попри банкрутство банку уже понад 10 років тому, стільки ж часу розслідуються десятки кримінальних проваджень стосовно Лагуна та інших топ-менеджерів банку. Але при цьому тільки наприкінці 2023 року його оголосили в розшук в Україні, а в міжнародний розшук – лише в жовтні 2024.

Натомість санкції РНБО, які заблокують рахунки і активи – могли б стати набагато більш ефективним способом досягнення хоча б часткової справедливості відносно екс-власника “Дельта Банку”.

Російське коріння і паростки

Під час широкого суспільного обговорення санкцій проти Петра Порошенка, стало відомо, що ймовірною причиною їх запровадження могли стати справи 10-15-річної давнини. Зокрема, за даними джерел УП, санкції до пʼятого президента були запроваджені через кримінальну справу про державну зраду, де Порошенку інкримінують змову з Медведчуком і керівництвом РФ через дозвіл “Центренерго” купувати вугілля з окупованих територій Донбасу (період початку президентства); участь у створенні Партії регіонів, та роботі в уряді Януковича, коли він, будучи міністром закордонних справ, брав участь у підготовці Харківських угод (при цьому Порошенко очолював МЗС за президента Ющенка, був звільнений з посади 11 березня 2010 року, а харківські угоди Янукович підписав у квітні 2010-го). Також йому закидають співпрацю з РФ через активи на території держави-агресора – фабрику “Рошен” у Липецьку та “Севморзавод” у Криму.

Якщо припустити, що причиною для санкцій була не політична розправа над конкурентом, а реальні дії, вчинені багато років тому, то цілком логічном було б запровадити за таким же принципом санкції проти Лагуна. Адже фактично основний його проект – “Дельта банк” – був спільним дітищем з росіянами, а саме з головою Російського фонду прямих інвестицій Кірілом Дмітрієвим. І був, ймовірно, спрямований не лише на виведення мільярдних коштів з України через оффшорні компанії, але й на “закріпачування” сотень тисяч громадян та десятків тисяч підприємств з метою подальшої передачі цих “активів” за безцінь російським державним структурам.

Ще в середині 2000-х Дмітрієва і Лагуна познайомив Віктор Пінчук, писав “старий” Forbes. Крім інвестицій у банк, у пари була своя колекторська компанія, яка обробляла найбільш злісних неплатників.

У спільних проектах того часу Лагун і Дмітрієв очевидно не були рівноправними партнерами: росіянин українського походження верховодив і виділяв гроші на розвиток, в тому числі, із російського державного фонду. Саме після початку співпраці Лагун різко наростив операції з російськими контрагентами. Задачею Лагуна було розвивати “курку, яка несе золоті яйця”, причому не лише в Україні, але й в Росії та Білорусі, де працювали “сестринські” фінустанови.

Був у Дмітрієва і Лагуна і проект, де вони напряму брали участь як партнери – це скандальна забудова котеджного містечка Олімпік-Парк (формально бізнес був записаний на батька глави РФПІ, Олександра Дмітрієва), яке так повністю і не було добудоване. Обмануті інвестори змушені були роками оббивати пороги судів. Втім, обидвоє співвласників відбулись “легким переляком”, продавши проблемний актив “регіоналу” Владиславу Лукʼянову.

Наприкінці минулого тижня стало відомо, що російський диктатор путін може призначити Дмітрієва одним із переговорників по Україні. Він уже був представником путіна на переговорах з адміністрацією Трампа в 2017 році. І факт цього призначення ще раз дає змогу переглянути біографію партнера Лагуна: друг дочки путіна і “головний решала кремля”, який перебуває під санкціями США, Великобританії, Канади, Австралії – очевидно не найкращий рядок в резюме для українського олігарха. Можливо, за умов, що складаються, Лагун захоче стати посередником із вирішення економічних питань в Україні. Або взагалі повернутися на бізнес-арену з новими проектами скуповування за безцінь активів в інтересах росіян. У разі успіху цього плану поверення понад $1,2 млрд коштів українців із офшорних рахунків розгалудженої імперії Лагуна по всьому світу стане лише примарною мрією. Не можна виключати, що колишній опальний банкір, який свого часу обвів круг пальця Національний банк, державні банки, Фонд гарантування вкладів та зміг домовитися про вихід сухим з води з українськими судами – хотів би навіть почати інвестувати у відновлення України, або взагалі стати економічним агентом росіян після досягнення мирних домовленостей, якими б не були їхні умови.

Тому очевидно, що включення його до санкційних списків могло б завадити появі такого “засланого козачка” або його підставних осіб. Принаймні поки українське правосуддя не може дотягнутися до Лагуна у Відні і притягнути до відповідальності в більш традиційний спосіб.