Міністр оборони США Піт Хегсет цього тижня підтвердив у Конгресі, що адміністрація Трампа має «зовсім інший погляд» на війну в Україні, ніж попередня, і припиняє військову допомогу Києву. Це рішення, яке прозвучало під час слухань щодо військового бюджету США на 2026 рік, фактично означає, що боротьба з Росією тепер стає проблемою Європи. Про це пише The Telegraph, інформує Завтра.UA.
З моменту повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, Сполучені Штати надали Україні близько $74 мільярдів військової допомоги, включаючи життєво важливі системи ППО Patriot, ракети ATACMS та HIMARS, артилерію та мільйони снарядів. Це обладнання відігравало ключову роль у захисті України. Хоча деякі пакети допомоги часів Байдена ще перебувають у процесі реалізації, для Києва очевидно, що його найпотужніший та найбагатший союзник відходить від активної підтримки.
Європа на передовій: Обіцянки та реальність
Перед обличчям цієї нової реальності, Україна має три основні варіанти: покладатися на європейську допомогу у постачанні зброї, закуповувати американську зброю за європейські кошти, або нарощувати власне виробництво за фінансової підтримки європейських союзників. Хоча європейські лідери неодноразово заявляли про готовність підтримувати Україну, реальність виявляється складнішою.
Наприклад, хоча президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у лютому анонсувала пакет «Переозброєння Європи» на суму близько $800 мільярдів євро, згодом з’ясувалося, що це були не готові кошти, а скоріше послаблення обмежень на запозичення для країн-членів. Пропозиція Верховного представника ЄС із зовнішніх відносин Каї Каллас про пакет допомоги Україні у сфері озброєнь на $40 мільярдів євро була відхилена скептиками, такими як Угорщина та Словаччина. Лише нещодавно Європа виділила $1 мільярд євро з Мирного фонду ЄС, сформованого із заморожених російських активів, на фінансування вітчизняної збройової промисловості України.
Український оборонно-промисловий комплекс: Надія на власні сили
Попри виклики, Україна активно нарощує власне оборонне виробництво, яке вже задовольняє до 50% військових потреб. Це відбувається попри постійні російські удари по заводах. Зокрема, виробництво української гаубиці «Богдана» сягає 20 одиниць на місяць, перевершуючи французькі «Цезарі», і може подвоїтися за умови збільшення фінансування. Швидко зростає виробництво дронів, з планами випуску до п’яти мільйонів малих FPV-дронів у 2025 році, а також десятків тисяч далекобійних дронів та крилатих ракет.
Деяке нове українське обладнання навіть перевершує іноземні аналоги, оскільки воно точніше адаптоване до умов на Донбасі. Прикладом є українська система радіоелектронної боротьби «Лімма», яка ефективніше глушить російські плануючі бомби. Нещодавні зухвалі та витончені атаки українських безпілотників на російські стратегічні бомбардувальники глибоко в Сибіру та Арктиці також свідчать про технічну досконалість та тактичну уяву України.
Однак, попри промисловий потенціал та інновації, Україна має глибокі вразливості у забезпеченні основними військовими потребами, від артилерійських снарядів до куль та запасних частин. Крім того, хронічна нестача особового складу на передовій залишається найнагальнішою військово-політичною проблемою, про що свідчать відео із примусовим призовом. У той час як Росія планує витратити $160 мільярдів на оборону цього року, з вищою купівельною спроможністю її долара, Західні експерти також попереджають, що навіть американські системи Patriot стають менш ефективними проти російських гіперзвукових ракет та масованих роїв іранських безпілотників.
Зрештою, залишається відкритим питання, чи зможе Україна вижити, покладаючись лише на власні ресурси та періодичну допомогу Європи. Іронія полягає в тому, що значна частина щедрих оборонних витрат Кремля безпосередньо фінансується самою Європою, яка планує витратити понад $20 мільярдів євро на купівлю російських енергоносіїв у 2025 році. Доки Європа продовжуватиме фінансувати військову машину Путіна більше, ніж підтримувати Україну, її обіцянки виглядатимуть досить порожніми.
