У той час як російські війська здійснюють наймасштабніший прорив за останній рік, ситуація на фронті стає дедалі більш напруженою. Оборона України поблизу Добропілля виявилася прорваною, і російські війська просунулися на дев’ять миль углиб території в напрямку міста Покровськ. Цей шокуючий наступ змусив Україну задіяти свої найкращі резерви, але, за словами моніторингової групи DeepState, ситуація є “хаотичною”, а лінія оборони — “як решето”.
Президент України Володимир Зеленський вважає, що Росія намагається створити вигідний для себе наратив перед потенційним самітом Дональда Трампа і Володимира Путіна, щоб показати, що Україна втрачає позиції. Однак, як зазначають військові аналітики та командири, ця проблема глибоко вкорінена в реаліях на місцях. Про це йдеться в матеріалі — The Telegraph, інформує Завтра.UA.
Страх і виснаження: чому чоловіки уникають призову
Криза з людськими ресурсами стає все гострішою. Чоловіки, як-от 35-річний Павло з Києва, переховуються від мобілізації, попри те, що вважають себе патріотами. Їхній страх — це не страх перед російськими бомбами, а страх бути відправленим на фронт, де шанси вижити здаються дедалі меншими.
“Я боюся померти або, що ще гірше, втратити глузд і стати тягарем для своєї родини”, — зізнається Павло. Його слова резонують з почуттями мільйонів інших українців, які шукають виправдання, аби не йти воювати. Хоча багато хто соромиться цього почуття, вони відчувають, що війна вже не схожа на ту, що була на початку повномасштабного вторгнення.
У 2022 році, коли Росія вторглася, Україна мобілізувала 700 000 добровольців і відвоювала значну територію. Але сьогодні ситуація кардинально змінилася. Росія, маючи набагато більше населення, відновила чисельну перевагу, а її можливості в боротьбі з дронами зросли.
Дезертирство та “дві України”
За неофіційними оцінками, щодня понад 400 солдатів залишають поле бою. Вони виснажені роками війни та розчаровані жорстким командуванням. Крім того, дедалі більше військовослужбовців відчувають зневіру через те, що інші уникають служби. Деякі військовослужбовці навіть розвантажують інші підрозділи — наприклад, перенаправляють механіків ВПС та операторів радарів на службу піхотинцями, де тривалість життя набагато коротша. Цей факт лише посилює небажання йти воювати.
Зростає розрив між “двома Українами”: однією, яка живе відносно нормальним життям у таких містах, як Київ і Львів, де ресторани та нічні клуби переповнені, і іншою, що бореться за виживання в руїнах міст на передовій.
Незважаючи на труднощі, багато хто продовжує боротися. “Якщо я зараз піду, я не почуватимуся чоловіком”, — каже Олег, який служить поблизу Покровська. Але навіть для найвідданіших солдатів тенденція є невтішною. Пораженські настрої, підсилені невизначеними перспективами, можуть стати самореалізуючим пророцтвом.
“Коли ви програєте і відчуваєте нестачу робочої сили, то ваша готовність вступати набагато менша, ніж у 2022 році, коли Україна відтісняла росіян”, — зазначає польський військовий аналітик Конрад Музика.
Нагадаймо, раніше стало відомо подробиці мобілізаціі з 1 серпня: хто підлягає призову та де служитимуть.