Росія, яка прагне переорієнтувати свої енергетичні потоки з Європи на Азію, зіткнулася з серйозною реальністю: значне збільшення експорту природного газу до Китаю через новий трубопровід “Сила Сибіру 2” займе щонайменше десять років після підписання угоди. Про це повідомляє Reuters, посилаючись на джерела в галузі, інформує Завтра.UA.
Ці терміни створюють проблему для російського диктатора Володимира Путіна та енергетичного гіганта РФ “Газпром”, які намагаються компенсувати втрату європейського ринку через західні санкції, запроваджені після вторгнення в Україну у 2022 році.
“Юридично обов’язковий меморандум” без ключових деталей
Генеральний директор “Газпрому” Олексій Міллер минулого місяця підтвердив, що під час візиту Путіна до Китаю було підписано “юридично обов’язковий меморандум” щодо будівництва трубопроводу “Сила Сибіру 2”. Пропонований маршрут, який пройде через Монголію, має щорічно постачати до 50 мільярдів кубічних метрів (млрд. куб. м) газу з арктичного Ямальського регіону — обсяг, порівнянний з потужністю пошкодженого газогону “Північний потік” до Німеччини.
Однак, незважаючи на гучні заяви, ключові елементи угоди залишаються не узгодженими після років переговорів, включаючи:
- Ціноутворення
- Інвестиційні умови
- Терміни початку поставок
Десятиліття до значного нарощування
Джерела в галузі вказують на те, що навіть у разі завершення угоди вже наступного року, до початку суттєвих поставок пройде багато часу:
- Будівництво: Знадобиться близько п’яти років на завершення трубопроводу та запуск перших поставок.
- Нарощування обсягів: Ще п’ять років буде потрібно для того, щоб вивести обсяги на заплановану потужність.
За словами однієї особи, знайомої з ситуацією, “Газпром” не очікує, що “Сила Сибіру 2” досягне навіть половини своєї потужності раніше 2034–2035 років, якщо поставки почнуться після 2031 року.
Цю оцінку підтверджують й аналітики Оксфордського інституту енергетичних досліджень. Вони зазначають, що “значна частина нарощування виробництва буде досягнута до 1 січня 2035 року”, якщо остаточна угода буде укладена до кінця 2026 року, а перші поставки почнуться наприкінці 2030 або 2031 року.
Китай має альтернативи, Росія шукає шляхи
Для Москви ця угода є критично важливою, але Китай має численні джерела газу, включаючи великі обсяги скрапленого природного газу (ЗПГ) та трубопровідні поставки з Туркменістану. Наразі Росія покриває лише близько 22% імпорту газу Китаю у 2024 році.
Тим часом, Росія продовжує розширювати експорт іншими маршрутами:
- “Сила Сибіру 1”: Поставки газу зі Східного Сибіру розпочалися наприкінці 2019 року. Очікується, що цього року трубопровід досягне запланованої потужності 38 млрд куб. м. Під час недавнього візиту Путіна було також домовлено про додаткові 6 млрд куб. м цим маршрутом.
- Далекосхідний маршрут: Домовлено про щорічний імпорт додаткових 2 млрд куб. м з тихоокеанського острова Сахалін, із запланованим початком експорту у 2027 році та подальшим досягненням 12 млрд куб. м на рік.
Проте, навіть ці додаткові обсяги є лише частковою заміною втраченого європейського ринку. Затримка з “Сила Сибіру 2” підкреслює, що енергетична переорієнтація Росії є довгостроковим і складним процесом, який залежить від вирішення ключових фінансових та логістичних питань із Пекіном.
Нагадаймо, раніше стало відомо, як Вашингтон і Брюссель хочуть змусити Росію сісти за стіл переговорів.