Цієї осені у соцмережах з’явився допис, який швидко привернув увагу журналістів і громадськості. Пов’язаний зараз із видобутком та обробленням бурштину бізнесмен із Рівненщини Олег Богельський опублікував у себе на сторінці Фейсбук фото. На ньому керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов позує на тлі бурштинового панно — подарунка Богельського, переданого до музею ГУР. У самому дописі Богельський наголосив, що для нього та його команди «за честь» передати цей виріб воєнній розвідці України. Про це пише видання Багнет.
Резонанс викликала не стільки сама передача музейного експоната, скільки постать дарувальника. Як неодноразово повідомляли ЗМІ, Олег Богельський у 2010 році був засуджений Рівненським міським судом за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, пов’язані з організацією виробництва та збуту психотропних речовин. Цей факт підтверджується текстом судового вироку, який перебуває у відкритому доступі.
Останніми місяцями Богельський крім того, що фігурує як бізнесмен, пов’язаний із бурштиновою галуззю, також демонструє активну публічну та благодійну діяльність.
На цьому тлі виникає логічні запитання:
чому одна з найзакритіших і найавторитетніших силових структур країни прийняла подарунок від людини з таким минулим;
і чому її керівник опинився на фото, яке згодом стало елементом публічного піару?
Протокол, а не персональна підтримка
В цій історії є дві сторони – юридична та етична
За діючим в Україні законодавством прийняття подарунків державними органами в Україні регулюється Законом «Про запобігання корупції». Він не забороняє приймати протокольні або символічні подарунки, якщо вони передаються не у приватну власність посадовця, а інституції — наприклад, музею чи фонду. У таких випадках подарунок стає державною власністю.
У ситуації з бурштиновим панно від компанії Богельського йдеться саме про музейний експонат. Формально — це інституційна дія, яка не означає підтримки або схвалення особи дарувальника. Закон також не містить норм, які зобов’язують державні органи проводити репутаційну перевірку кожного, хто передає подарунок, якщо немає прямого зв’язку з виконанням службових повноважень.
Окрему увагу привертає фотографія з Кирилом Будановим. Важливий нюанс: це фото і відповідний текст були оприлюднені не ГУР і не самим Будановим, а саме Олегом Богельським на його сторінці у Facebook.
Це типова практика для людей, які займаються самопіаром. Фрази на кшталт «наш виріб залишиться в історії воєнної розвідки» працюють на формування образу мецената, патріота та людини, «вписаної» в національний контекст війни.
Треба мати на увазі, що у період війни керівники силових структур часто беруть участь у великій кількості протокольних подій, де можливість глибокої перевірки бекграунду кожного відвідувача є обмеженою. Фото в таких випадках не завжди має символічне навантаження, але може бути використане третьою стороною для формування позитивного іміджу.
Саме це і сталося: публікація створює враження причетності Богельського до державних інституцій і може сприйматися як своєрідна «репутаційна легітимація», навіть якщо такої мети з боку ГУР не було.
Таким чином, юридично у цій історії складно знайти порушення. Якщо людина відбула покарання, вона має право на участь у публічному житті.
З одного боку, закон України «Про запобігання корупції», який регулює прийняття подарунків посадовими особами, не містить жодної норми, яка зобов’язує перевіряти біографію дарувальника, відмовлятися від подарунка через репутацію цього дарувальника, чи забороняє фото- чи публічну демонстрацію таких подарунків.
З ішого боку, в нашій країні відсутні закон або підзаконний акт, який забороняє приймати або публічно демонструвати подарунки від осіб з судимістю в минулому, з кримінальним бекграундом чи з репутаційними ризиками. А також встановлює обов’язковий репутаційний скринінг дарувальників та регулює використання фото посадовців із приватними дарувальниками в соцмережах.
Водночас етичний вимір історії з подарунком бурштинового панно Богельсьвким для ГУР залишається відкритим. В Україні досі немає чітких правил щодо публічної демонстрації подарунків від осіб із неоднозначною репутацією та використання таких контактів у медіапросторі.
У результаті виникла ситуація, коли державна інституція (ГУР) формально діяла в межах закону, але стала елементом іміджевої стратегії Олега Богельського. Який просто використав у своїй іміджевій компанії фото з Кирилом Будановим — символом сучасної війни, сили, ефективності та найвищого рівня суспільної довіри.
Важливо й те, що Богельський при цьому не заявив прямо про підтримку з боку Буданова. Він не каже «мене схвалюють». Він лише показує: «я поруч». Саме ця напівнатякнутість і робить сигнал ефективним. Формально — жодних порушень, фактично — створення враження прийнятності для системи.
Окрема аудиторія — місцева. Для виборців, чиновників і бізнес-середовища на Рівненщині такі фото читаються однозначно: людина має доступ до центрів символічної влади, не є токсичною, її не уникають на національному рівні. У політиці цього часто достатньо.
Чи означають фото Буданова з панно реальну підтримку з його боку персони чи дій Богельського? Ні. Але вони означають інше: в Україні досі немає чітких правил, які б відокремлювали протокольну ввічливість від публічної легітимації. І поки така межа розмита, будь-яке фото з авторитетною постаттю може перетворитися на індульгенцію — принаймні в очах частини суспільства.
Ця історія — не лише про Богельського. Вона про те, як легко символи держави стають інструментом чужої репутаційної гри.
Матеріал з видання Багнет:
https://www.bagnet.org/news/society/1392744/navishcho-zasudzheniy-za-narkotorgovlyu-oleg-bogelskiy-hizuetsya-v-fb-fotografieyu-z-budanovim