Коли в лютому 2022 року Володимир Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну, він, без сумніву, зробив ставку проти Заходу. Його розрахунок, ймовірно, ґрунтувався на припущенні, що Європа та Сполучені Штати, не маючи єдності та ефективності, не зможуть врятувати Україну, а їхній “золотий вік” добіг кінця. Перемога Росії мала б підтвердити цю тезу, відкриваючи шлях до партнерства з Китаєм та країнами, що розвиваються, та до нового ствердження Росії на світовій арені. Таку думку висловив професор історії Католицького університету Америки Майкл Кіммедж у матеріалі для The New York Times, інформує Завтра.UA.
Ілюзорні сподівання Кремля: розкол Заходу не вдався
Проте ставка Путіна не виправдалася. З початком війни Кремль обрав двосторонній підхід до Заходу: всередині країни його демонізували, заохочуючи росіян згуртуватися навколо Путіна у “цивілізаційній битві”, а за кордоном прагнули розділити, відокремивши скептиків та інакодумців від проукраїнської коаліції. Обрання Дональда Трампа в листопаді мало стати поворотним моментом у цьому проєкті, адже Кремль сподівався, що Захід розірве себе, залишивши Україну Росії.
Ці сподівання виявилися ілюзорними. Після початкового ентузіазму Дональд Трамп охолонув до свого російського колеги, нещодавно назвавши його “божевільним”. Хоча він, можливо, все ще бажає вести справи з Путіним, йому не вдасться досягти успіху ні в Україні, ні на Заході. Жорстока війна Росії жахнула та налякала Захід, підштовхнувши його до колективних зусиль зі стримування та остаточно налаштувавши Європу проти Росії. Ці події, далеко не тривіальні чи тимчасові, обмежуватимуть перспективи Росії щодо безпеки та процвітання на десятиліття вперед.
Втрата багатовікових зв’язків: Росія ізольована від Європи
Росія завжди потребувала Заходу та отримувала вигоду від контактів з ним. З XVII століття Росія була органічною, хоча й не завжди безпосередньою, частиною європейських справ. Вона була імперією в Європі, її солдати діставалися Парижа, а династія Романових мала тісні зв’язки з європейськими монархіями. Засвоєння європейської культури спричинило мистецьке відродження, а торгівля та технології з Європи збільшили багатство та могутність Росії. Навіть Радянський Союз, незважаючи на фази ізоляції, ніколи не переставав бути європейською державою, прагнучи формувати Європу. Після Другої світової війни Москва правила половиною Європи, а у 1989 році реформаторські рухи в СРСР перетиналися з революційними у Східній та Центральній Європі.
Відносини Путіна із Заходом були менш щирими. Одержимий нібито невдачами 1990-х років, він намагався категорично блокувати розширення НАТО замість того, щоб домовлятися про розумний набір вимог. Це призвело до метастазування його побоювань щодо незалежності України, що вилилося в анексію Криму та вторгнення на схід України у 2014 році. Вісім років по тому його прагнення до панування над Україною вибухнуло у жахливу війну, спровокувавши найжорстокіший розрив із Заходом у сучасній історії Росії.
Захід зміцнюється, Росія втрачає вплив
Проте, неправильно стверджувати, що Путін прагнув повністю розірвати відносини Росії із Заходом. Він хотів переорієнтувати їх на свою користь, повернувши собі роль у європейських справах, послаблюючи Захід. Якби Росія швидко виграла війну у 2022 році, він міг би отримати те, чого хотів: претендувати на місце у Східній Європі, бачити ослаблений Захід, який схилився б перед російською доблестю, скорочення альянсу НАТО, а сусідні країни в паніці могли б відокремитися від НАТО чи Європейського Союзу, підлещуючись Москві. Трансатлантичні відносини, основа Заходу, могли б дати тріщину.
Проте нічого з цього не сталося. Натомість Путін зробив для своєї країни щось набагато гірше, ніж розпочав невиграну війну: він змусив Європу організуватися як військова противага Росії. Німеччина швидко переозброюється; нові моделі військових консультацій та співпраці поширюються по всій Європі; Фінляндія та Швеція вступили до НАТО; а Brexit був відкладений на другий план завдяки змістовній угоді про безпеку між Великою Британією та Європейським Союзом. Збираються величезні ресурси, щоб не допустити Росії до Європи. Єдиний шлях Росії до майбутнього партнерства з Європою — це припинити війну на українських умовах, чого Путін не зробить.
Трамп не врятує Росію від ізоляції
Пан Путін також зумів відчужити навіть русофільського американського президента. Дональд Трамп не зміг повернути Росію до “Великої сімки”, з якої її виключили у 2014 році, або втягнути Росію у звичайні процедури європейської дипломатії. Коли Трамп повернувся до влади, він, здається, не зрозумів, від чого Путін відмовився, вдавшись до війни. Росія більше не може використовувати переконання в Україні чи в Європі та не має достатньо сил, щоб підкорити першу, не кажучи вже про другу. Пан Путін сам себе вигнав з Європи. Пан Трамп, навіть якби хотів, не може врятувати Росію від її ізоляції.
Довгострокові наслідки: трагедія для Росії
На саміті НАТО цього тижня відбудуться гарячі дебати щодо всього, чого альянс не досяг з початку війни в Україні. Українці все ще страждають. Росія все ще захоплює території. Китай, Іран та Північна Корея все ще сприяють воєнним зусиллям Росії. Російська економіка все ще переживає труднощі; у Росії немає жодного видимого антивоєнного руху. Але Росію також фактично зупинили в Україні, і Європа може жити без Росії, як і Сполучені Штати. Захід може дозволити собі втратити Росію, хоч і було б добре мати поруч мирну Росію.
Втрата Росією Заходу, навпаки, є тяжким ударом назад, на виправлення якого можуть знадобитися покоління. Це вибір пана Путіна і трагедія Росії.
